Лікування гаймориту

Досить часто сучасні люди не можуть продиференціювати нежить та гайморит, причому будь яка підозра на останнє захворювання викликає у них паніку. Особливо лякають проколи (трепанопункція гайморових пазух), адже в народі побутує думка: «Якщо раз даси зробити прокол, тоді прийдеться постійно це робити». І він тут же починає самолікування, використовуючи найвідоміші та найдієвіші, на його думку, методи лікування: антибіотики, народні методи тощо, багато з яких нав’язані засобами масової інформації.  

Що ж це таке «Гайморит»? Чому він виникає, які дає ускладнення, як його правильно лікувати, щоби мати шанс уникнути пункції пазух, операцій, великих затрат на медикаментозне лікування та не мати повторних загострень в майбутньому?

Взагалі пацієнту попередньо виставляється діагноз «Риносинусит». І тільки після виявлення ураження верхньощелепової пазухи – «Гайморит» або «Верхньощелеповий синусит».

Гайморит – це запальний процес, що уражає слизову оболонку, підслизовий шар та нерідко кісткові стінки гайморової (верхньощелепової) пазухи.

Причини виникнення запального процесу у верхньощелепній пазусі, як видно із класифікації, можуть бути найрізноманітнішими. Але найчастіше запалення з’являється при інфікуванні пазухи, як збоку порожнини носа та інших додаткових пазух носа, так і зі сторони зубів верхньої щелепи.

Грип, ГРВЗ часто являються чинниками виникнення вірусного риносинуситу, а при відсутності належного лікування, при приєднанні бактеріальної флори – бактеріального. У зв’язку з цим виділення з носа набувають гнійного характеру, підвищується температура тіла та інше.

Хронічний гайморит виникає при довготривалому запальному процесі в пазухах (більше 3 місяців) у людей з ослабленим імунітетом, та при наявності порушень в анатомічній будові в носовій порожнині. Неповноцінність слизової оболонки пазухи та носової порожнини, викривлена носова перегородка, поліпи, гіпертрофія носових раковин, патологічні зміни в ділянці остіомеатального комплекса можуть стати однією із таких суттєвих причин.

Часто неадекватна антибіотикотерапія є фактором для розвитку хронічного процесу, і тому довготривале перебування мікробного агента, резистентного (нечутливого до антибіотиків) сприяє морфологічним змінам оболонки пазухи, в основному по продуктивному типу.

Небезпека нелікованого гаймориту заключається у переході гострого в хронічний, виникнення можливих ускладнень, особливо загрозливих з них: внутрішньоочних та внутрішньочерепних.

Гайморит класифікують найчастіше за перебігом та локалізацією.

За перебігом:

1. Гострий (до  3 місяців)

2. Хронічний (більше 3 місяців)  

Гострий в свою чергу поділяється на вірусний, пост вірусний, бактеріальний. Хронічний може проявлятися у таких формах: катаральний, гіперпластичний, гнійно-гіперпластичний,  кістозний,  одонтогенний та інші.

За локалізацією:

1. Однобічний(лівобічний, правобічний)

2. Двобічний

Клінічна картина гайморитів складається із загальних та місцевих симптомів. До місцевих проявів, окрім затрудненого носового дихання та виділень з носа (серозних, слизових, водянистих, геморагічних, гнійних) може приєднуватися відчуття тиснення, біль в ділянці пазухи ( віддає в око, вухо, зуби, скроню), набряк м’яких тканин обличчя, порушення нюху, гнусавість.

До загальних проявів відносять: загальна слабкість, підвищена температура тіла, запальні зміни в крові та інші.

Лікування гаймориту має бути етіопатогенетичним, тобто обов’язково необхідно:

• виявити причину гаймориту та її усунути;

• ліквідувати вогнище запалення;

• відновити природній відтік слизу;

• підвищити імунітет пацієнта.

Сучасна медицина пропонує досить велику кількість ефективних методів лікування, якими володіє наша клініка. При виникненні будь-яких вищевказаних симптомів не займайтеся самолікуванням. ЗВЕРТАЙТЕСЯ в медичний центр «Оксфорд Медікал», лікарі-оториноларингологи допоможуть встановити діагноз і запропонують Вам індивідуальний ефективний метод лікування.

Запис за телефоном: 777 299