Лікування дерматополіміозиту

Захворювання сполучної тканини підступні тим, що уражають майже всі групи органів в організм людини. Це часто заводить лікаря у глухий кут і затруднює адекватну діагностику. Одним із прикладів таких захворювань є дерматополіміозит. Переважає дане захворювання у осіб 30-60 років та у жінок.

 Дерматополіміозит – це хронічне дифузне запальне захворювання з переважаючим ураженням  поперечно-посмугованих м'язів та шкіри. При дерматополіміозиті виникають дистрофічно-запальні зміни у м’язах та шкірі з вогнищевими васкулітами. Інколи приєднуються важкі ураження внутрішніх органів, такі як ендокардит, кардіоміосклероз, пневмонія, виразковий ентероколіт та ін.

Дерматополіміозит вважають ідіоматичним захворюванням, тобто статочний етіологічний чинник не виявлено. Хтось схиляється до теорії генетичної схильності, хтось до аутоімунної реакції (високий титр ЦІК), хтось до вірусного фактора (виявлення нуклеопротеїдів вірусу Коксакі, пікорновірусу, параміксовірусу у пацієнтів) чи фотосенсибілізації. Фактично кожна з теорій має право на життя, та, все-таки, справжньої причини не знає ніхто.

Часто у пацієнтів, що страждають дерматополіміозитом, виявляють також нейроендокринні захворювання.

Дане захворювання може протікати у двох клінічних формах, які можна відрізнити за певними особливостями: гостра та хронічна.

Гостра форма дерматополіміозиту виникає різко, з проявами сильної гарячки, загального недомагання. Специфічні клінічні прояви гострого дерматополіміозиту:

• периорбітальна екзантема - периорбітальний набряк з еритемою бузкового відтінку (так званий симптом окулярів, який поширюється далі на все обличчя та шию, потім – на грудну клітку, руки). Даний симптом виникає часто після тривалого перебування на сонці;

• телеангіектазії  (точкові крововиливи) на шкірі повік, долонь, подушечок пальців;

• свербіж та печія у місці уражень;

• м’язова слабкість, спонтанний біль у м’язах настільки виражені, що з часом у пацієнта виникають значні труднощі у веденні навіть особистої гігієни;

• больові контрактури – скутість та біль при рухах після тривалого знерухомлення;

• подальша атрофія м’язів, з відкладанням у них солей кальцію;

• збіднення міміки, внаслідок ураження мімічних м’язів та набряку шкіри;

• при ураженні внутрішніх органів – відповідна симптоматика захворювання того чи іншого органу.

При невчасному лікуванні атрофія наростає і пацієнт втрачає життєво важливі функції – не може адекватно ковтати, у нього затруднюється дихання та ін.

Хронічна форма характерна циклічними загостреннями та незначною активністю патологічного процесу.

Клінічна картина захворювання дає насправді багато інформації для діагностики, проте кожен організм може мати різні прояви. Тому сформовано специфічні діагностичні критерії. При наявності бодай  1 шкірного та 4 критеріїв поліміозиту лікар встановлює наявність захворювання. Для цього проводять також діагностичні тести:

• визначення анти-Jo1 антитіл;

• визначення білків гострої фази;

• загальний аналіз крові;

• біохімія крові;

• електроміограма та ін.

Лікування дерматополіміозиту проводять індивідуально, враховуючи характер та перебіг захворювання. Найбільшу ефективність приносять глюкокортикостероїди, також імунодепресанти та інші цитостатики. Також призначають препарати для покращання живлення м’язів, обміну речовин, фізіотерапевтичні процедури.

Будьте уважними до власного здоров’я – завітайте на прийом до лікаря-ревматолога! Телефони для запису: 0673777299, 0503777299.