ГРВі – це не одна патологія, а велика група респіраторних захворювань, які мають подібні епідеміологічні особливості, тропність до тканини респіраторних органів і лімфоїдної тканини.
Одним із таких захворювань є парагрип. Парагрип – це інфекційне запальне ураження гортані та бронхів у людини. Відноситься збудник до родини параміксовірусів. Геном вірусу парагрипу лінійною РНК, яка кодує білки нуклеокапсиду, матриксу та полімеразного комплексу. Ці утвори якраз представляють антигенну структуру вірусу. Патогенність обумовлена наявністю гемаглютиніну, що несе нейрамінідазну активність. Сам збудник є доволі стійким у навколишньому середовищі, через що є значно поширеним.
Епідеміологія парагрипу
Єдиними джерелами парагрипу є хворі пацієнти та безсимптомні носії. Людина може розповсюджувати вірус через 3-16 днів після первинного інфікування. Вірус передається повітряно-краплинним шляхом. Для інфікування достатньо мізерної дози вірусу, яку можна отримати, просто постоявши на відстані до 5 метрів біля пацієнта, який пчихає.
Сезонність парагрипу припадає на період осінь-зима, як і у випадку більшості ГРВі, і не в останню чергу пов’язана із імунними особливостями організму пацієнта.
Патогенетичні та клінічні особливості парагрипозної інфекції
Проникаючи в організм, вірус оселяється у епітеліальній тканині слизової оболонки гортані. Імунітет реагує одразу і активізує продукцію місцевих факторів запалення. На жаль, запальні явища руйнують не тільки вірус, а й тканину гортані. Варто зазначити, що одну з провідних ролей у розвитку місцевої реакції відіграють імуноглобуліни класу Е, які сприяють масивному виділенню гістаміну та розвитку несправжнього крупу. Розвивається тяжке ураження тканин гортані, бронхів та трахеї з подальшим некрозом та інтерстиційною інфільтрацією легень.
Поступово уражаючи епітелій, вірус проникає у кров’яне русло і вже з током крові поширюється по організму.
Щодо симптоматики, при парагрипі пацієнти скаржаться на:
З часом виникають явища загальної інтоксикації, а саме загальна слабкість та головний біль, ломота в тілі та озноб, підвищення температури тіла та біль у м’язах. Але ці явища є помірними та не надто турбують пацієнта.
У випадку бактеріального ускладнення, може бути кашель із виділенням гнійного мокротиння. В половини пацієнтів виникає інфекційний кон’юктивіт.
Парагрип може ускладнюватися вірусно-бактерійною пневмонією, що є частим явищем у дітей. Може виникати асфіктичний затяжний кашель – несправжній круп.
Принципи діагностики та лікування парагрипу
Загальна діагностика полягає в опитуванні пацієнта, огляді, аускультації бронхів та легень, огляду слизових оболонок глотки та гортані, визначенні голосового тремтіння. В загальному аналізі крові лікар побачить типові прояви незначної запальної реакції, зі змінами у лейкоцитарній формулі та ШОЕ.
Специфічна діагностика парагрипу проводиться переважно задля диференціальної діагностики з іншими патологіями. В даному випадку рекомендують ПЛР дослідження та ІФА, серологію РГГА.
На жаль, специфічного лікування парагрипу не існує. Важливо вчасно розпочати патогенетичну терапію, доки захворювання не ускладнило бактерійним чинником. Призначають відволікальні засоби, протикашльові, інгаляції лікарськими засобами, рясне тепле пиття, дієтичне харчування з високим вмістом білка. У випадках надмірно високої температури та тяжких проявів запалення призначають жарознижуючі, протизапальні, кортикостероїди та ін.
Не затягуйте з проблемою, заплануйте візит до лікаря! Запис: 0503777299, 0673777299
