Інфекційний мононуклеоз – це інфекційне захворювання, збудником якого здебільшого є вірус Епштейна-Барра (родина герпесвірусних інфекцій, тип 4). Для інфекційного мононуклеозу характерними є ураження лімфатичних вузлів, мигдаликів, збільшення селезінки та печінки, слабко виражена інтоксикація, зміни показників гемограми та ін.
Епідеміологія інфекційного мононуклеозу
Інфекційних мононуклеоз відноситься до захворювань, що передаються повітряно-краплинним шляхом, джерелом даної інфекції є хвора людина. Часті випадки зараження контактним шляхом через передачу інфікованої слини (поцілунок, спільний посуд). Даним захворюванням можуть уражатися особи будь-якого віку, найчастіше підлітки віком до 15 років. Сезонність – зимово-весняний період.
Як виникає захворювання? Спочатку вірус проникає через «вхідні ворота» інфекції – ротоглотка, носоглотка, гортань. Інкубаційний період (до появи перших симптомів) триває близько місяця. Інфікуючи В-лімфоцити, вірус рухається по всій лімфатичній системі, при цьому стимулюють проліферацію Т-лімфоцитів, які спричиняють збільшення лімфовузлів, селезінки, печінки, мигдаликів. У випадках, коли паралельно приєднується бактеріальна інфекція, організму стає набагато важче впоратися зі збудниками.
Симптоми при інфекційному мононуклеозі
За тяжкістю перебігу інфекційний мононуклеоз поділяють на легку, середню та тяжку форми.
Часто дане захворювання протікає без видимих симптомів, що значно ускладнює його діагностику.
При середньому ступені захворювання пацієнти скаржаться на:
підвищену температуру тіла (близько 38-38.5°С);
загальне нездужання;
погіршення апетиту, нудоту;
головні болі;
пастозність обличчя;
при огляді та пальпації: лакунарна ангіна, незначне збільшення печінки та селезінки, лімфатичних вузлів.
При тяжкому ступені скарги значно сильніші:
тривала лихоманка близько 39-40°С;
значна інтоксикація (блювання, сильні головні болі, млявість);
стрімке схуднення;
сильне збільшення лімфовузлів, печінки та селезінки;
лакунарна ангіна з ділянками невротизації;
Особливу небезпеку при інфекційному мононуклеозі становить розвиток ускладнень, а саме обструкція дихальних шляхів і подальша асфіксія, приєднання бактеріальної інфекції, гепатит, розрив селезінки, ураження нервової, серцево-судинної системи та ін.
Принципи діагностики та лікування інфекційного мононуклеозу
Для діагностики інфекційного мононуклеозу базовими є виявлення діагностичних ознак і специфічна лабораторна діагностика. Діагностичні критерії бувають клінічні (гепатоспленомегалія, генералізована лімфаденопатія, гарячка, міальгія та ін.) та параклінічні (підвищення АсАТ, АлАТ, білірубіну, лужної фосфатази, тромбоцитопенія).
Специфічна діагностика включає виявлення етіологічного чинника завдяки серологічним методам (ІФА), молекулярно-генетичним (ПЛР).
Лікування інфекційного мононуклеозу спрямоване на ліквідацію етіологічного чинника покращення загального стану пацієнта, попередження ускладнень, симптоматичну терапію. Також призначається десенсибілізація, вітамінотерапія, дієтичне харчування. У випадках приєднання бактеріальної інфекції, лікар-інфекціоніст призначає антибіотики широкого спектру.
Враховуючи можливість безсимптомного перебігу та збіднену симптоматику на перших стадіях, інфекційний мононуклеоз часто плутають з гострими респіраторними захворюваннями і уникають візиту до лікаря. Наголошуємо, що навіть у випадку ГРВі не варто лінуватися проконсультуватися у лікаря-інфекціоніста! Це допоможе вам зберегти власне здоров’я і триматися подалі від будь-яких ускладнень!
Для запису телефонуйте нам: 067 3 777 299, 050 3 777 299