Лікування ентеровірусних інфекцій

Ентеровірусні інфекції – це група вірусів, що викликають тяжкі розлади тонкого кишківника і характерні ускладненнями у вигляді міокардиту, геморагічного кон’юктивіту, менінгоенцефаліту та ін. Найбільш поширеними представниками ентеровірусів є вірус Коксакі та ЕСНО-вірус.

Вірус Коксакі названий в честь його першовідкривача, ЕСНО-вірус – це абревіатура, яка з англ. означає «кишкові цитопатогенні людські сирітки». Віруси мають масу сероваріантів (Коксакі – 29, ЕСНО – 33), більшість з них здатні викликати інфекційний процес в організмі людини. Вони є досить стійкими в умовах навколишнього середовища, цим пояснюється їх висока патогенність. Гарною новиною для лікарів та епідеміологів є те, що ентеровіруси гинуть при дії дезінфектантів, високих температур, висушування.

Джерелом інфекції може бути як пацієнт у гострій фазі захворювання, так і безсимптомний носій інфекції. Саме безсимптомні носії становлять найбільшу епідеміологічну небезпеку, адже можуть несвідомо заражати масу людей. Конкретно це стосується осіб, що працюють у продовольчій промисловості, медиків, осіб, що працюють із великою кількістю людей (вихователі в дитсадках або ж вчителі). Вірус потрапляє у середовище із випорожненнями пацієнта і навіть із слиною. Відповідно основним механізмом є фекально-оральний. Проникають ентеровіруси у організм здорової людини із забрудненою їжею та водою.

Проникнувши в організм, вірус реплікується у тканинах верхніх дихальних шляхів, ворсинках та лімфоїдній тканині кишківника. Проникнувши у кров’яне русло через уражену епітеліальну тканину кишківника, вірус може розповсюджуватися і до м’язової тканини, до головного мозку, до серця. Період від проникнення вірусу в організм до початку перших симптомів може становити від 2 до 7 днів. Лікарі виділяють кілька клінічних варіантів. Їх спільними ознаками є різкий та гострий початок із значним підвищенням температури тіла, озноб, тяжка інтоксикація, біль у м’язах. При класичних формах виникають вищеперераховані симптоми з різною інтенсивністю проявів.

Клінічні форми ентеровірусних інфекцій:

1. Ентеровірусна герпангіна – приєднується біль у горлі, запальні зміни слизової ротоглотки, з’являються папули та везикули на мигдаликах.
2. Епідемічна ентеровірусна міалгія – ознаки тяжкого ураження м’язової тканини. Розвивається гострий міозит, пацієнт скаржиться на сильний біль у м’язах.
3. Ентеровірусний менінгіт – виникає сильний головний біль, блювання, приєднуються класичні меніангеальні симптоми (позитивний симптом Керніга та Брудзінського, позитивна ригідність м’язів потилиці). Але при досліджені спинномозкової рідини не завжди можна виявити збудника.
4. Ентеровірусна гарячка – нетривалий перебіг гарячки, диспепсії та інтоксикації (близько 2-4 днів).
5. Геморагічний кон’юктивіт – окрім вищеперерахованих симптомів , приєднується симптоматика ураження кон’юктиви.

Для діагностики ентеровірусу застосовують такі методи, як ретельний збір скарг і епідеміологічного анамнезу, серологічні обстеження, метод ПЛР. Лікування залежить від стадії та клінічної форми захворювання. Специфічного етіотропного засобу, на жаль, не існує, тому лікарі призначають патогенетичну і симптоматичну терапію. Рекомендовано ізолювати пацієнта на 14 днів.

Для запису на прийом інфекціоніста, просимо попередньо телефонувати: 0503777299, 0673777299