Ентеровірусні інфекції – це група вірусів, що викликають тяжкі розлади тонкого кишківника і характерні ускладненнями у вигляді міокардиту, геморагічного кон’юктивіту, менінгоенцефаліту та ін. Найбільш поширеними представниками ентеровірусів є вірус Коксакі та ЕСНО-вірус.
Особливості збудника та епідеміології ентеровірусів
Вірус Коксакі названий в честь його першовідкривача, ЕСНО-вірус – це абревіатура, яка з англ. означає «кишкові цитопатогенні людські сирітки». Віруси мають масу сероваріантів (Коксакі – 29, ЕСНО – 33), більшість з них здатні викликати інфекційний процес в організмі людини. Вони є досить стійкими в умовах навколишнього середовища, цим пояснюється їх висока патогенність. Гарною новиною для лікарів та епідеміологів є те, що ентеровіруси гинуть при дії дезінфектантів, високих температур, висушування.
Джерелом інфекції може бути як пацієнт у гострій фазі захворювання, так і безсимптомний носій інфекції. Саме безсимптомні носії становлять найбільшу епідеміологічну небезпеку, адже можуть несвідомо заражати масу людей. Конкретно це стосується осіб, що працюють у продовольчій промисловості, медиків, осіб, що працюють із великою кількістю людей (вихователі в дитсадках або ж вчителі). Вірус потрапляє у середовище із випорожненнями пацієнта і навіть із слиною. Відповідно основним механізмом є фекально-оральний. Проникають ентеровіруси у організм здорової людини із забрудненою їжею та водою.
Клінічні особливості ентеровірусів
Проникнувши в організм, вірус реплікується у тканинах верхніх дихальних шляхів, ворсинках та лімфоїдній тканині кишківника. Проникнувши у кров’яне русло через уражену епітеліальну тканину кишківника, вірус може розповсюджуватися і до м’язової тканини, до головного мозку, до серця. Період від проникнення вірусу в організм до початку перших симптомів може становити від 2 до 7 днів. Лікарі виділяють кілька клінічних варіантів. Їх спільними ознаками є різкий та гострий початок із значним підвищенням температури тіла, озноб, тяжка інтоксикація, біль у м’язах. При класичних формах виникають вищеперераховані симптоми з різною інтенсивністю проявів.
Клінічні форми ентеровірусних інфекцій:
- Ентеровірусна герпангіна – приєднується біль у горлі, запальні зміни слизової ротоглотки, з’являються папули та везикули на мигдаликах.
- Епідемічна ентеровірусна міалгія – ознаки тяжкого ураження м’язової тканини. Розвивається гострий міозит, пацієнт скаржиться на сильний біль у м’язах.
- Ентеровірусний менінгіт – виникає сильний головний біль, блювання, приєднуються класичні меніангеальні симптоми (позитивний симптом Керніга та Брудзінського, позитивна ригідність м’язів потилиці). Але при досліджені спинномозкової рідини не завжди можна виявити збудника.
- Ентеровірусна гарячка – нетривалий перебіг гарячки, диспепсії та інтоксикації (близько 2-4 днів).
- Геморагічний кон’юктивіт – окрім вищеперерахованих симптомів , приєднується симптоматика ураження кон’юктиви.
Діагностика та лікування ентеровірусної інфекції
Для діагностики ентеровірусу застосовують такі методи, як ретельний збір скарг і епідеміологічного анамнезу, серологічні обстеження, метод ПЛР. Лікування залежить від стадії та клінічної форми захворювання. Специфічного етіотропного засобу, на жаль, не існує, тому лікарі призначають патогенетичну і симптоматичну терапію. Рекомендовано ізолювати пацієнта на 14 днів.
Для запису на прийом інфекціоніста, просимо попередньо телефонувати: 0503777299, 0673777299
