Лікування вузлового зобу

Вузловий зоб – це стан, що поєднує у собі захворювання щитоподібної залози, які проявляються появою новоутворень (вузлів), гістологічна картина яких відрізняється від тканини залози. На сьогоднішній день проблеми зі шитоподібною залозою набирають все більшої актуальності.

Вузловий зоб може бути ледь не у кожного другого. Та оскільки дане захворювання фактично безсимптомне, то при невеликих вузлах люди самі не здогадуються, що у них вузловий зоб.

Так чому виникає вузловий зоб? Часто вузловий зоб є причиною таких станів, як:

• дефіцит йоду в організмі (до речі, Івано-Франківщина є ендемічною зоною щодо вузлового зобу);

• травми щитоподібної залози, після яких може з’явитися гематома, обмежена капсулою; 

• гіперплазія фолікулів;

• посилена секреція ТТГ, що викликає розвиток аденоми щитоподібної залози;

• аутоімунний тиреоїдит Хашімото;

• перенесені інфекційні захворювання;

• спадкова схильність;

• стрес та ін.

При зобі 1-2 стадії симптоми фактично відсутні, що пов’язано з невеликими розмірами вузлів. Відповідно зі збільшенням їх об’єму, у пацієнта наростають такі відчуття, як біль, відчуття стиснення шиї, утрудненне дихання та ковтання, періодичний кашель, відчуття стороннього тіла у горлі, захриплість, запаморочення. 

Об’єктивно наявне збільшення щитоподібної залози, яке визначає стадію:

• 0 – захворювання нема;

• Іа стадія – об’єктивно залоза ще не збільшена, пальпується, не помітна навіть при закиданні голови назад;

• Іб стадія – залоза видна при закиданні голови назад;

• ІІ – залоза видна і при нормальному положенні голови;

• ІІІ – зоб великий, видно з відстані від 5м.

Також на 2-3 стадії проявляються симптоми, притаманні тиреотоксикозу: пришвидшене серцебиття, різка зміна настрою, незначне зниження температури, безсоння, погіршення апетиту, гіпотонія, сухість шкіри, зниження лібідо, тремтіння рук.

При невчасній діагностиці та лікуванню захворювання може принести ускладнення, а саме переродження в онкопатологію, задушення, стиснення судин та нервових закінчень та ін.

При появі вище перелічених симптомів, пацієнту варто звернутися до лікаря-ендокринолога. Під час прийому лікар проводить опитування, огляд, пальпує залозу, візуально оцінює її розміри. Додатково призначається лабораторна діагностика та УЗД. Лабораторна діагностика передбачає проведення загалноклінічних обстежень, дослідження крові на рівень тиреоїдних гормонів, тиреотропного гормону, антитіл до тиреопероксидази. 

УЗД щитоподібної залози надасть лікареві точну картину щодо розміщення залози, її контурів, об’єму, щільності, наявності вузлів, їх кількості та розмірів, наявності капсули. Для диференціальної діагностики з онкопатологією лікар УЗД також проводить еластографію. Еластографія надає дані щодо щільності та пружності тканини, а ці показники мають свої відмінності  в доброякісних та злоякісних утворах.

Лікування вузлового зобу залежить від стадії. На 1-2 стадії захворювання проводиться медикаментозне лікування. Пацієнт знаходиться під диспансерним наглядом лікаря. Призначається замісна терапія препаратами тироксину (якщо є ознаки гіпотиреозу). Якщо вузли надто великих розмірів, або існує загроза малігнізації, пацієнт скеровується на хірургічне лікування.

Отже, враховуючи безсимптомний перебіг захворювання та небезпечну ендемічну зону, наполегливо рекомендуємо знайти вільний час на профілактичний візит до лікаря ендокринолога!

Для запису телефонуйте нам у будь-який час: 0673777299, 0503777299