Лікування везикуліту

Чоловіча сечостатева система має складну будову та є беззахисною до несприятливих умов навколишнього середовища. Незначне переохолодження чи перегрів можуть спричинити розвиток захворювань, які призводять до значного дискомфорту.

Одним із прикладів є везикуліт. Везикуліт – це запальне захворювання, що уражає сім’яні міхурці. Сім’яні міхурці – це дрібні парні залози, розташовані біля простати. Вони відповідають за вироблення рідкої частини сперми, що додається до секрету простати і сперматозоїдів. Ця рідина захищає сперматозоїди, покращує їх живлення.

Зазвичай везикуліт розвивається у парі з іншими неспецифічними запальними станами сечостатевої системи, при  тому рідко буває самостійним захворюванням. Це обумовлено анатомічним розташуванням сім’яних міхурців. Везикуліт є частим ускладненням простатиту, епідидиміту, уретриту.

Чинники розвитку везикуліту:

• неспецифічна умовно-патогенна флора (кишкова паличка, стафілокок, синьо гнійна паличка, стрептокок, ентерокок та ін.);

• збудники специфічних інфекцій (наприклад туберкульозу);

• збудники специфічних сечостатевих інфекцій;

• реакція негайного типу (алергія);

• авітаміноз;

• застій сперми;

• підвищення тиску у органах малого тазу;

• травми сечостатевих органів;

• аутоімунні розлади;

• стрес;

• переохолодження;

• вплив деяких хімічних сполук, лікарських препаратів;

• венозний застій в органах малого тазу.

Захворювання виникає різко із яскраво вираженою клінічною картиною. Першими з’являються симптоми загальної інтоксикації, а саме озноб, лихоманка, біль у м’язах, слабкість. Надалі розвивається місцева симптоматика: сильний біль у паху, який може відбиватися у попереку. Характерною особливістю болю є його посиленні при потугах, при дефекації, фізичних навантаженнях, під час статевого акту.

З часом пацієнт може відмічати прожилки крові у спермі,  виділення слизу з уретри. Сечопуск є болючим та утрудненим. Варто зазначити, що знижується кількість та активність сперматозоїдів, а це може завдавати труднощів у плануванні сім’ї.

При хронічній формі поступово розвивають дизуричні розлади, порушення статевої функції. У пацієнта зникає відчуття оргазму, ерекція та еякуляція стають вкрай болючими та прискореними. Тому статевий потяг швидко зникає.

Везикуліт може ускладнюватися нагноєнням, незворотними органічними та функціональними розладами, повною втратою сексуального бажання. Тому вчасний візит до уролога є вкрай важливим!

У випадку підозри на везикуліт варто звернутися до уролога. Діагностика розпочинається із детального опитування, збору скарг пацієнта та анамнезу захворювання. Лікар повинен визначити, чи зустрічався пацієнт із такими проблемами раніше, і яким чином відбувалося лікування. Також проводиться загальний огляд і пальпація простати.

Для того, щоб підтвердити чи спростувати діагноз, необхідно скерувати пацієнта на здачу аналізів: ЗАС, ЗАС, бактеріальний посів сечі, мікроскопію соку простати, мікроскопію мазків з уретри, ПЛР-дослідження на наявність специфічних інфекцій. Для визначення стану простати та інших внутрішніх органів призначають УЗД.

Лікування везикуліту спрямоване, перш за все, на ліквідацію збудника та відновлення нормальної статевої функції пацієнта. Для цього формують індивідуальний комплексний курс лікування. Для усунення застою призначають ангіопротектори, також для усунення симптомів рекомендовано протизапальні, жарознижуючі, знеболюючі засоби, антиоксиданти, вітамінні комплекси, фітотерапія.

Потурбуйтеся про своє чоловіче здоров’я – довіряйте професіоналам! Запис: 0503777299, 0673777299