Лікування епікондиліту

Епікондиліт – це ураження навколосуглобових тканин ліктьового суглоба, що несе більш дегенеративно-запальний характер. Уражаються перш за все латеральний або медіальний надвиростки плечової кістки.

Клінічно розрізняють дві форми епікондиліту: зовнішню та внутрішню. При внутрішній формі уражаються глибокі тканини ліктя, а саме м’язи, виникають проблеми зі згинанням та розгинанням руки. Зовнішній епікондиліт характерний ураженням сухожилкового апарату ліктьового суглоба. Частота виникнення зовнішнього епікондиліту в рази вища, аніж внутрішнього.

В першу чергу, поява епікондиліту пов’язана із діяльністю людини: професійна травматизація (робота на будівництві, проведення масажу, швейні роботи), заняття певними видами спорту (великий теніс, плавання) та ін. Можна зробити такий висновок, що епікондиліт виникає через періодичне систематичне повторювання одноманітних рухів, у яких задіяний ліктьовий суглоб: розгинання та згинання передпліччя, привертання руки. Ці рухи, особливо різкі, провокують появу специфічних мікротріщин, які надалі призводять до запального процесу.

Окрім професійний особливостей, є інші фактори, що сприяють розвитку епікондиліту, а саме:

• дисплазія суглоба;

• вроджені аномалії суглоба;

• остеохондроз хребта (особливо шийний відділ);

• масивні травми ліктя;

• системні ревматологічні патології.

Симптоматика проявляється у період після чергового навантаження на ліктьовий суглоб. Перший і основний прояв – біль. Біль дозволяє запідозрити і частоко визначити вид епікондиліту, адже при зовнішній формі виникає біль у кисті при згинанні та розгинанні передпліччя. При внутрішньому епікондиліті – біль саме у ліктьовому суглобі при пронації під кутом 90⁰. 

Згодом виникає супутня класична симптоматика запального процесу: набряк навколо суглобових тканини, обмеження рухів, почервоніння шкіри над суглобом, підвищення температури шкіри над суглобом. Внаслідок набряку можливе стиснення променевого нерва, що згодом проявляється парестезіями, онімінням пальців, атрофією м’язевої тканини. Також зауважуємо, що характерним симптомом при епікондиліті є неможливість утримувати у руці різні предмети, як важкі, так і легкі.

Якщо професійна діяльність пацієнта пов’язана з роботою руками, то ці симптоми значно порушують його працездатність, тому пацієнт вимушений звернутися до лікаря.

Враховуючи симптоматику епікондиліту, важливою є диференціальна діагностика з іншими захворюваннями суглобів та периферичної нервової системи, оскільки це може серйозно вплинути на результат лікування. Лікар ортопед-травматолог в першу чергу проводить детальний огляд суглоба, перевіряє його рухливість, опитує пацієнта щодо симптомів, больових відчуттів, періодичності їх виникнення. Додатково можуть призначатися візуальні методи обстеження. Для виключення системного захворювання, лабораторно визначають наявність білків гострої фази запалення та ревматоїдного фактору.

Лікування епікондиліту передбачає комплексний та індивідуальний підхід. Метою лікування є зняття больового синдрому та ознак запалення, відновлення функції суглоба, захист навколосуглобових тканин, профілактику ускладнень. Для цього варто повністю знерухоміти суглоб на певний період з допомогою спеціальної пов’язки, проводити систематичне фізіотерапевтичне лікування, приймати медикаменти за призначенням лікаря. Чим раніше ви звернетесь за допомогою, тим швидше ви позбавитесь неприємних ознак хвороби.

Запис до лікаря: 0673777299, 0503777299