Лікування синдрому хронічної втоми на фоні перенесених інфекцій в Івано-Франківську

Будь-які захворювання виснажують пацієнта. Навіть звичайна кількаденна застуда може нас на тривалий час вибити із звичної колії. Ми відчуваємо немотивовану втому, виснаження, апатію, безініціативність, депресивність. Ці фактори свідчать про розвиток супутньої проблеми – синдрому хронічної втоми на фоні перенесених інфекційних захворювань.

Синдром хронічної втоми – що це?

Постінфекційний стан пацієнта, що характерний немотивованою втомою навіть під час відпочинку, лікарі класифікують як постінфекційний синдром хронічної втоми. Даний стан обумовлений виснаженням компенсаторних механізмів організму, які були активізовані під час розвитку інфекційного процесу. Підвищення температури тіла, ломота, інтоксикація – ці стани минають не так швидко і приносять відблиск на загальне самопочуття пацієнта навіть після повної ліквідації інфекційного збудника.

Також варто зауважити, що збудники багатьох інфекційних захворювань мають таку властивість, як токсикогенність, тобто в процесі життєдіяльності вони продукують екзотоксини, які мають значний вплив на центральну нервову систему, судинну стінку, імунну систему та ін. А вже у процесі активного лікування при знищенні збудника, виникає масивне вивільнення їх ендотоксинів, які можуть бути значно не безпечнішими. Цим обумовлене різке погіршення самопочуття пацієнта на початку лікування інфекційних патологій. Ураження тканин сприяє розладу їх функціонування з подальшими віддаленими наслідками.

Часто синдром хронічної втоми виникає на фоні перенесених герпетичних захворювань, цитомегаловірусної інфекції, вірусу Епштейн-Барра. Ці ж патології часто провокують організм на розвиток аутоімунних патологій.

Прояви синдрому хронічної втоми

Варто чітко диференціювати наслідки конкретного інфекційного захворювання (гепатомегалія, ниркова недостатність та ін.) та системну реакцію організму, тобто системне постінфекційне виснаження нервової та імунної систем. Синдром хронічної втоми являє собою симптомокомплекс, який характеризується:

• слабкістю;

• зниженою працездатністю;

• в’ялістю;

• летючі болі у м’язах та суглобах;

• напругоподібний головний біль;

• лабільність артеріального тиску;

• порушення сну;

• схуднення;

• збільшення лімфатичних вузлів;

• незначне підвищення температури тіла (до 37,5-37,6⁰С), особливо у вечірній час;

• дратівливість;

• зниження концентрації уваги;

• зниження якості пам’яті.

Варто зазначити, що до розвитку даного синдрому більш схильні жінки. Тяжкість проявів синдрому хронічної втоми залежить від різних чинників, а саме від стану пацієнта до захворювання, опірності організму, особливостей збудника, гормонального фону пацієнта, ефективності лікування інфекційного захворювання та ін. При перенесенні однієї і тієї ж патології, пацієнти можуть зовсім по-різному почувати себе опісля.

Особливості лікування хронічної втоми на фоні інфекцій

Вибір тактики лікування пацієнта залежить від отриманих даних попередніх обстежень. В першу чергу варто провести загально клінічні дослідження, визначити, на якому рівні функціонують імунна система, внутрішні органи, які могли піддаватися ураженню, ендокринні органи.

Лікування синдрому полягає у відновленні організму, покращенні загального стану пацієнта, корекції залишкових явищ інфекційних захворювань. У випадку, якщо наявна хронічна інфекція, лікарі докладають значних зусиль для досягнення стійкої ремісії та компенсації опірності імунітету пацієнта. В деяких випадках рекомендована консультація психотерапевта, адже у пацієнтів окрім лабільності нервової системи виникають прояви страху щодо відновлення хвороби, невпевненості у лікуванні та ін.

Більше детальної інформації та запис за телефоном: 0503777299, 0673777299