Осадчук Вікторія Петрівна – лікар ендокринолог медичного центру Оксфорд Медікал

З 14 по 20 листопада у всьому світі відзначають тиждень обізнаності про цукровий діабет. На жаль, знання більшості обмежуються тим, що при цукровому діабеті людина завжди має мати при собі шприц з інсуліном (що можна зустріти в художніх кінострічках). Але чи знаєте ви, що інколи невідкладною допомогою для людини із цукровим діабетом є солодка цукерка або ложка цукру?

Метою цієї статті є подання актуальної інформації про причини, перебіг та ускладнення цукрового діабету. Обізнаність у темі цукрового діабету є актуальною як для вас, так і для ваших рідних.

Що таке цукровий діабет?

Що таке цукровий діабет?

Цукровий діабет – це метаболічне захворювання, яке полягає у стійкому підвищенні рівня глюкози в крові, що несе негативний вплив на здоров’я людини.

Відомі такі форми цукрового діабету:

  1. ЦД І типу – інсулінозалежний – виникає частіше в осіб молодого віку, жодним чином не пов’язаний із масою тіла, потребує щоденного введення препаратів інсуліну.
  2. ЦД ІІ типу – інсулінонезалежний – виникає часто в осіб з ожирінням, часто на тлі нормальної роботи підшлункової залози, лікується в основному корекцією раціону, модифікацією ваги, бігуанідами, препаратами сульфанілсечовини та іншими сучасними середниками, яких щороку стає дедалі більше.
  3. Гестаційний діабет, або ж діабет вагітних – підвищення глікемії, яке пов’язане із посиленим виробленням статевих гормонів (прогестерон, плацентарний лактоген), які за своєю хімічною структурою є антагоністами інсуліну, тобто пригнічують його дію.

Щоб чітко розуміти різницю між цукровим діабетом різних типів, варто розуміти особливості їх розвитку і основу, яку закладено в патогенез.

Патогенез цукрового діабету

Цукровий діабет – в рівній мірі обмінне та гормональне захворювання. Проблема ховається у підшлункові залозі. Підшлункова залоза відноситься до залоз змішаної секреції: екзокринна функція полягає у секреції ферментів, які через протоку йдуть до 12-палої кишки, а ендокринну функцію виконують специфічні клітини - острівці Лангерганса:

  • Альфа-клітини – вироблять глюкагон, який є антагоністом інсуліну.
  • Бета-клітини – виробляють інсулін, який знижує рівень глюкози у крові.
  • D-клітини – виробляють соматостатин, який гальмує секрецію інсуліну та глюкагону.

В нормі, інсулін відіграє роль «провідника», тобто керує процесом переходу вільної глюкози з крові в клітину для її живлення. Глюкоза потрапляє в організм з продуктами харчування як простий вуглевод, або ж є продуктом розщеплення складних вуглеводів.

При цукровому діабеті 1 типу функція бета-клітин знижена або ж відсутня повністю, а отже немає й інсуліну, щоб впоратися з усією глюкозою, яка є в крові. При цукровому діабеті 2 типу рецептори клітин, грубо кажучи, ігнорують інсулін і не реагують на його спроби вивести глюкозу з крові у клітини. Лікарі називають цей термін інсулінорезистентністю.

Що може призвести до розвитку цукрового діабету?

Етіологічні чинники цукрового діабету відрізняються в залежності від типу захворювання, що обумовлено особливостями патогенезу, наведеними вище. Чи правда те, що надмірне ласування солодощами може призвести до діабету? Пропоную розібратися разом!

Цукровий діабет першого типу полягає в ураженні бета-клітин, що підкріплюється тригерними чинниками та обтяженою спадковістю. Тому, до причин можна віднести:

  • панкреонекроз;
  • аутоімунне ураження підшлункової залози;
  • операції на підшлунковій залозі;
  • радіоактивне опромінення та ін.

Варто зауважити, що цукровий діабет І типу жодним чином не пов’язаний із надмірним споживанням вуглеводів, проте цього не можна сказати про цукровий діабет ІІ типу. Цукровий діабет ІІ типу є набутим явищем та обумовлений резистенстністю клітин до дії інсуліну. Хоча свою визначену роль  відіграє спадковість, проте основною причиною є саме спосіб життя людини. Надлишок вільних жирних кислот сприяє блокуванню гліколізу в м’язах, завдяки чому стимулюються процеси глюконеогенезу в печінці, що постійно виснажує підшлункову залозу. З часом, рецептори клітин стають резистентними, глюкоза в крові підвищується, виникає цукровий діабет.

Тому, маніфестація ЦД ІІ типу притаманна здебільшого людям середнього та старшого віку з надлишковою масою тіла.

Як запідозрити підвищення глюкози в крові?

Варто звернути увагу на найбільш поширені ознаки гіперглікемії:

  • надмірну спрагу – полідипсію – разом з цим сухість шкіри та слизових оболонок;
  • частий сечопуск – поліурію – тобто осмотичний діурез на тлі глюкозурії;
  • надмірний апетит – поліфагію – патологічне переїдання;
  • схильність до гнійничкових захворювань шкіри та інфекцій сечовивідної системи;
  • кетоацидоз – запах ацетону з рота;
  • схуднення;
  • порушення артеріального тиску зі схильністю до гіпертензії.

Окремо ці симптоми можуть бути вторинними ознаками інших захворювань, проте в сукупності вони є класичною картиною цукрового діабету.

Гострий початок притаманний молодим особам при ЦД І типу, в дорослих ознаки гіперглікемії наростають повільно. ЦД ІІ типу може протікати майже безсимптомно за рахунок невиражених показників глікемії. Тому, ЦД ІІ типу часто виявляють випадково під час скринінгових обстежень та щорічних профоглядів.

Невідкладні прояви ЦД

Як солодка цукерка може врятувати життя пацієнту із цукровим діабетом? Це насправді реальні ситуації, які зустрічають у відділеннях невідкладної допомоги або інтенсивної терапії, коли людина з липким холодним потом майже без свідомості, з критично низькими показниками АТ та ниткоподібним пульсом відчуває покращення стану від звичайної цукерки та солодкого чаю.

Справа у побічному ефекті лікування ЦД – інсулінотерапії. Кожен пацієнт знає, що після введення інсуліну ОБОВ’ЯЗКОВО необхідно провести повноцінний прийом їжі, адже надлишок інсуліну може довести рівень глюкози до критично низьких показників: 4-3-2 ммоль/л, що вкрай негативно позначається на роботі нервової системи. Цей стан називається гіпоглікемічною комою. Ознаками гіпоглікемії є:

  • холодний липкий піт;
  • втома та виснаження;
  • відчуття голоду;
  • слабкість в м’язах;
  • тремтіння та навіть судоми;
  • можлива втрата свідомості, тоді проблему можна запідозрити при наявності індивідуального шприца з інсуліном.

Якщо людина в свідомості, варто одразу дати їй швидкий вуглевод – дуже солодкий теплий чай, ложку цукру, солодкі цукерки. Якщо людина без свідомості – медики повинні ввести їй 20мл 30% розчину глюкози внутрішньовенно, за потреби повторити двічі з відповідним інтервалом, вже коли людина прийде до тями – вводити розчин глюкози 5% у кількості 100 мл, при цьому контролюючи показники глікемії.

Інший невідкладний стан – гіперглікемічна кома – підвищення показника глюкози аж до 20 ммоль/л. виникає це при недотриманні лікування, порушенні дієти. При цьому характерним проявом буде різкий запах ацетону з рота, сухість шкіри, дуже частий сечопуск, підвищення артеріального тиску з подальшим різким зниженням.

В молодому відносно здоровому організмі рівень глікемії не досягає вище 22 ммоль/л за рахунок повноцінного виведення продуктів обміну з сечею нирками Але, коли нирки не витримують навантаження, глікемія наростає до 30 і навіть 40 ммоль/л - розвивається гіперосмолярна кома. У цьому випадку сечопуск припиняється, виникають судоми та інші прояви тяжкого ураження ЦНС. Лікування обох станів першочергово включає в себе введення інсуліну короткої дії, але всі подальші призначення можуть кардинально відрізнятися, тому все повинно бути під чітким контролем ендокринолога та реаніматолога.

Діагностика цукрового діабету

Щорічне дослідження рівня глюкози – те, що повинен робити КОЖЕН, незважаючи на групи ризику і тд. Глюкометр є в кабінеті кожного сімейного лікаря, і ви маєте повне право вимагати проведення цього дослідження. Це проводиться натще і для дослідження беруть 1-2 краплі капілярної крові (з пальця).

Пацієнтам, які входять у групу ризику (надмірна вага, обтяжена спадковість, захворювання підшлункової залози в анамнезі, вагітні жінки і тд) рекомендовані додаткові скринінгові дослідження:

  • дослідження рівня глікозильованого гемоглобіну – показник, який відображує, чи була стійка глікемія протягом останніх 3 місяців;
  • дослідження рівня С-пептиду – білка, який утворюється в рівних кількостях з інсуліном, щоб прослідкувати ендогенного інсуліну (різко знижений при ЦД І типу, при тому високий рівень при ЦД ІІ типу)
  • рівень глюкози в сечі (випадок, коли нирки намагаються вивести надлишок глюкози із сечею);
  • індекс НОМА – інсулінемія натще Х глікемія натще / 22,2.

Можливі й інші дослідження, наприклад глюкозотолерантний тест та дослідження на виявлення аутоантитіл до клітин Лангерганса, але вони призначаються лікарем за відповідних показань.

Як лікувати цукровий діабет?

Важливою складовою при лікуванні цукрового діабету є корекція маси тіла, модифікація способу життя, режим харчування, сформований лікарем-дієтологом, відповідний кількісний та якісний розрахунок їжі. Керуючись показниками глікемії, лікар визначає дозування інсулінотерапії. Кожного пацієнта навчають проводити ін’єкції самостійно (підшкірно, періодично змінюючи зони введення для профілактики ліподистрофії і тд.). Для зручності пацієнти мають спеціальні шприц-ручки, інсулінові помпи і тд.

Наука не стоїть на місці і активно впроваджуються методи вшивання спеціальних мікрочіпів, які самостійно коригують рівень глікемії завдяки постійному моніторингу. Проводяться дослідження стосовно пересадки клітин Лангерганса від донорів. З часом, цукровий діабет стане захворюванням-легендою, але для цього необхідно працювати і досліджувати, вивчати і не зупинятися.

При ЦД ІІ типу призначають не інсулін, а таблетовані препарати, які самостійно впливають на рівень глікемії, шляхом пригнічення глюконеогенезу, стимуляції гліколізу, зв’язування рецепторів, впливу резорбцію глюкози нирками і тд.

Саме правильне лікування допоможе запобігти розвитку ускладнень ЦД.

Чим небезпечне неправильне лікування ЦД?

Головна мета лікування – компенсація рівня глюкози. Існують випадки, коли пацієнти із ЦД живуть повноцінним життям і понад 50 років без будь-яких ускладнень. На жаль, зустрічаються також і випадки, коли компенсація глікемія не досягнута належним чином, розвиваються мікро-, макроангіопатії, нейропатії та ін.

Основними органами-мішенями, які страждають від ЦД, є:

  • нирки (діабетична нефропатія, що призводить до розвитку ниркової недостатності);
  • сітківка ока (діабетична ретинопатія з подальшою втратою зору);
  • судини серця та головного мозку (інсульт, ГКС, ТІА);
  • судини кінцівок (діабетична стопа, облітеруючі захворювання судин і тд)

Ці стани призводять до тяжких трофічних порушень і значно ускладнюють перебіг ЦД. Тому, не нехтуйте порадами лікарів, заплануйте дослідження рівня глюкози на найближчий ранок!

Здоров’я вам та вашим близьким!

 

Запис на прийом: 0673777299, 0503777299